Але зараз я щасливий. Схоже, що час для цих ідей настає. Про них починає говорити все більше і більше людей. І мені хочеться всіх їх сердечно обійняти.
Оскільки в мене в підписках багато людей, які зі мною познайомились нещодавно, то трохи розповім про цей шлях. Буде сповідь на «багатолітер».
В далекому 2008 році я писав в УП, що Україна не має національної ідеї, бо шукає її не там - у минулому. Не минуле, і не теперішнє має бути в основі ідеї країни, а спільне бачення майбутнього. Майбутнє мотивує, дає енергію. Мрія гуртує, а не розділяє.
Відтоді мене охрестили "головним мрійником країни". А з роками все більше з'являлося ініціатив, спрямованих у майбутнє - Інститут майбутнього, Хартія майбутнього, Нова країна, різноманітні сесії стратегування тощо. Ми все більше думаємо про майбутнє, і це тішить.
У своїх думках про майбутнє мені постійно хотілося вийти за межі можливого. Провести реформи - не цікаво. Стати однією з країн Євросоюзу - нудьга. Подолати корупцію - банально.
У 2009 році я передбачав війну з росією – писав про це і в Українській правді, і в газеті «День». На мою думку, всі ці випробування мали б народити неймовірну, сильну, Омріяну Україну, яка стане моральним лідером світу, взірцем для інших і творцем нової цивілізації.
Думати цивілізацію було дивакувато, коли в часи Ющенка та Януковича всі говорили або євроінтеграцією або боротьбою з диктатурою. Але у 2010 році я познайомився з Ігор Харченко. Він тоді ініціював цикл лекцій під амбітною назвою "Український цивілізаційний проект".
Перша моя доповідь називалася "Україна - територія війни". Я стверджував, що за Україну вже ведуться війни. Зокрема, виокремлював сім рівнів війни та експансії, найефективнішим з яких є світоглядний. Зараз його називають науково точніше - онтологічний.
Відповідно, світоглядна (онтологічна) перемога і лідерство країни - це те, чого варто прагнути, бо тоді всі інші аспекти і площини будуть за нами.
Як досягнути світоглядного лідерства? Ми маємо запропонувати нові цінності, сенси, етику, привабливі для людей. Це не про демократію, не про верховенство права і не про свободу. Необхідне щось значно грунтовніше.
В 2010 році я докопався до основ всього, і зрозумів, що ми маємо переосмислити любов. Це ключова і фундаментальна цінність, з якої виходить все інше. Коли ми створимо нову етику на основі любові, то ми станемо провідниками людства в майбутнє.
Побудувати унікальну країну з любов'ю до людини - це неймовірне надзавдання. Цю нову онтологічну ідею я описав в серії статей в Українській Правді в 2011 році.
Скільки тоді було критики: "Дурня якась", "Залиште любов для проповідей, нам потрібна інноваційна конституція". І таке інше. Мало хто тоді розумів, що Україна найперше страждає від рівня моралі, рівня етики. Всі інші проблеми - похідні. Дяка Блаженнійшому Любомиру Гузару, що озвучив це.
Після цього я в 2012 році видав маленьку книжечку "Омріяна Україна". В 2015-2016 роках ініціював "Революцію Світогляду", проїхав 22 міста України з лекціями та зустрічами. З одним посланням - давайте жити, працювати і діяти з любов'ю. Давайте змінюватись. Давайте побудуємо країну на основі любові. А тоді і нову цивілізацію.
Пройшли роки.
Зараз я бачу, як військові говорять про "любов на війні", коли один боєць турботливо накриває іншого спальником. Я бачу, як лідери думок починають говорити про потребу любові, реагуючи на суспільну ворожнечу, розділеність, кенселінг і внутрішню агресію.
Днями Виталий Портников в інтерв'ю Yanina Sokolova заговорив про любов, що він не відчуває, щоб Україна його любила! А я вже 13 років кажу, що Україна - це не мати. Це зла примхлива мачуха. І наше завдання, зробити її люблячою матір'ю, тоді звідси не тікатимуть українці. Почати це процес може кожен із себе, бо ми - це і є Україна.
Сьогодні я побачив, що на форумі «Global Culture» Ігор Кривецький запропонував йти шляхом творення Нової Цивілізації – розпочинаючи тут, в Україні. Andrii Dligach на тому ж форумі запропонував геніальну ідею: «Нова цивілізація – це змінити логіку України від «житниця» до «житниця сенсів».
Я щасливий.
З початку шляху минуло 15 років. За цей час початкові ідеї розрослися в цілісну етичну концепцію, аналогів якій немає в світі. Остаточно склалося бачення глобальної місії України. Сотні яскравих і мотивуючих прикладів, де люди, навіть не усвідомлюючи це, діють по-новому, творять майбутнє.
12 листопада на мітапі Pax Futura. Українське диво все це ми вам представимо.
Час не зерна сіяти. Вже готові саджанці.
Чи цікавить вас цей допис?
Жовніренко Павло
От нє нада клєвєтать на народ, всі українці все бачать напеперед! Простий приклад: ще задовго до появи телебачення в українській мові зʼявилося означення вкрай обмеженої людини, яка не відривається від телеекрану - «телепень».)
- Відповісти
- Відредаговано
Борис Мироненко
Проповідуючи нову етику на основі любові, на треба забувати про Автора любові. «Не любіть світу, ані того, що в світі». Влада Любові не від миру цього.
Тому ця ідея вкрай важка для реалізації, бо її противник також не спить. Подивіться хочаб, в якому стані знаходяться наймасовіші релігійні організації України, які б мали бути провідниками Любові у суспільстві за своєю місією і життєвим вибором. Любовʼю там вже давно не пахне. «Тільки бізнес, нічого особистого.»
Це просто ще раз говорить про рівень складності реалізації цієї ідеї, проте не означає, що не потрібно намагатися втілити її в життя.
Просто враховуйте, що спротив буде шалений і від активної підтримки християнської Церкви тут не обійтися.
І от тут буде підле запитання, а якої саме церкви?
Тож на мою скромну думку, український шанс буде реалізований, за умови примирення, а краще обʼєднання, всіх православних України, а ще краще і з греко-католиками (можливо колись в майбутньому).
- Відповісти
Олександр Бухтіяр
Я завжди казав, що це може бути лише людиноцетрична держава, де її громадянин - це закутана турботою та любовʼю людина, яка при народженні набуває цього статусу. Сподіваюсь, що про це будуть говорити більше. Бо більше українців ніде і не люблять та не полюблять. Камон, ти можеш працювати, жити, існувати в іншій країні, але любити тебе може тільки твоя власна.
- Відповісти
- Відредаговано
Олеся Спирина
Теж щаслива, що Ви ще раніше мене об'явили, що ЦИВІЛІЗАЦІЯ = ЛЮБОВ + НАУКА+ КРАСОТА + ГАРМОНІЯ різних поколінь, статусів, етносів з ПРИРОДОЮ!
А шлях до цього:
коли начнуть творити партії не зверху, а з низів, тобто з їх майбутніх первинних осередків. Це коли, наприклад, кількість нинішніх пунктів незламності ( ПМ) побільшає по одному на кожну тисячу виборців та коли ці тисячу виборців або хоч кожна виборча дільниця набуде статус постійно діючої первинної малої громади ( ПМГ) з функціями культурно - просвітнього центру та розвитку виборців ( КПЦРВ), в тому числі слугуватиме центром громадянської оборони та волентерства ( ЦГОВ). Найкраща активізація дієвості ПН/ ПМГ/ КПЦРВ/ ЦГОВ це РЕАЛЬНІ громадські слухання нового НАРДНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО ВИБОРЧОГО КОДЕКСУ, творення якого давним давно на часі! Тільки тоді вони можуть об'єднуватися в партію НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ ТА РОЗВИТКУ ЛЕВів ( партія НЄРЛ) ( людей експертного віку пенсіонерів та ..., бо решта зайняті кар'єрою на хліб насущний) з гаслом ГАРМОНІЇ різних поколінь, статусу, етносів та з ПРИРОДОЮ. А для цього в структурі КМУ головним Мінстерством має стати нинішнє Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності, але під іншою назвою Міністерсьво Національної Єдності та Розвитку УКРАЇНСТВА з департаментами нинішніх МОЗ, МОН, МІнкульту, ПФУ...
- Відповісти
- Відредаговано
Вадим Трюхан
Памʼятаю часи початку. Тоді здавалося, що нічого не вийде. Утопія. Не до того всім було. А зараз росте впевненість, що шанс є. І його маємо використати!!
- Відповісти
- Відредаговано
Helen Smolyak
Хто не знає свого минулого, не матиме майбутнього. Не відкидайте тяглості до знання та боротьби за нашу історію — це частина побудови майбутнього. Саме ретроспектива показує, чому стається так, а не інакше. Знання історії допомагає вчитися на помилках. Досить довгий час від нас приховували правду, тому й не знаємо ми, хто ми? Що ми? Чому ми? А коли ти себе не знаєш, то й не сприймаєш, тому й рухаєшся у незрозуміле майбутнє.
Ми проходимо надважливий етап свого національного усвідомлення, і левова частина його — це виправлення "родових помилок".
Україна — зла мачуха — спірно, дуже спірно. Особисто я її такою не сприймаю. Не можна з любов'ю будувати омріяну Україну, відносячись до неї як до злої мачухи.
- Відповісти
Оксана Україночка
Справа в тому, що духовність не будується без фундаменту. Без глибинного духовного знання.
Авжеж, духовний занепад - першопричина. Але лише словами "любіть один одного" - люди не освятяться... Ви це розумієте?
Я теж про це пишу як ведична жінка. Але це складний процес. Вивести народ з гуни невігластва до гуни благості.
І є ще одне, головне. Щоб говорити про сенси - треба країну захистити.
А щоб захистити - цю владу повністю змінити. Як Ви ці зміни бачите?
Я бачу теж наперед, але набагато. На століття раніше. Це важко.
Але замало бачення... Фундамент потрібен.
Як Ви хочете людей з тваринних зробити божественними?
- Відповісти
- Відредаговано
Валентин Віт
щось намішано - де Портніков і Соколова, а де любов до людини.
- Відповісти
Olena Kosenko
Думаю, що в світі вже є одна країна любові - це Іспанія. Було б добре, якби в світі було б дві країни любові.
- Відповісти
Mykhailo Lukianov
Ви справді мрійник… тут і зараз – це єдина реальна реальність, яка існує. Решта – спогади про минуле чи про майбутнє. Реальні чи уявні. Чому спогади про майбутнє? Тому що ми бачимо майбутнє таким, яким ми його уявляли раніше, а не тут і зараз, і, таким чином, ми згадуємо власні думки про майбутнє, а не творимо майбутнє тут і зараз, реагуючи на момент. Гадаю, Ісус Христос був найбільшим реалістом у світі, коли вимовив слова “Блаженні убогі духом, бо їх буде царство небесне”.
- Відповісти
- Відредаговано