Частина 1. Забута

Коли човен відштовхнувся від берега, кішка спала. Вона згорнулася клубочком на старій ковдрі в кутку літнього будиночка й не чула ані поспішних кроків, ані голосів, ані скрипу весел.

Лише коли дзенькіт скла й різкий порух повітря порушили тишу, вона прокинулася. Будинок був порожній. Двері зачинені. Людей не було.

Кішка пройшлася кімнатами, обнюхуючи кожен куток. Запахи були знайомі — але холодні, покинуті. Вона вийшла надвір і побачила, як човен уже віддалявся, залишаючи за собою темну смугу на воді.

Вона нявкнула — спершу коротко, потім голосніше. Море проковтнуло її голос.

Так кішка залишилася сама на острові.

Частина 2. Перші уроки

Перші дні були легкими. Будинок давав притулок, навколо бігали миші, у траві шаруділи полівки. Кішка полювала, не напружуючись, ніби це була гра.

Та з кожним днем вона все частіше виходила далі від дому. Інстинкт кликав її досліджувати острів. Вона навчилася відрізняти небезпечні запахи від безпечних, слухати вітер і читати сліди на піску.

Одного разу вона побачила тінь у небі — велику, мов хмара. Кішка припала до землі. Так вона вперше дізналася, що на острові є хтось сильніший за неї.

Частина 3. Нічний ворог

Пугач прилітав уночі. Його крила не шуміли, а очі світилися холодним світлом. Він кружляв над будинком, чекаючи помилки.

Кішка навчилася не дивитися вгору. Вона ховалася під навислими дошками, між корінням, у тіні. Одного разу пугач напав, і лише блискавичний стрибок урятував їй життя.

Після цього страх став обережністю. А обережність — силою.

Частина 4. Зима на безлюдному острові

Зима прийшла різко. Сніг засипав острів, вітер з моря рвав і бив у стіни будинку. Миші зникли, полювання стало важким.

Кішка жила в порожньому будинку, грілася у вузьких закутках і виходила лише тоді, коли голод змушував. Вона худла, але не здавалась.

Бурі тривали днями. Та щоразу, коли вітер стишався, кішка все ще була жива.

Частина 5. Повернення

Весна принесла запахи. Тепліші вітри, рух води, нові звуки. І одного ранку — звук весел.

Кішка вибігла до берега. Люди повернулися. Вона була худою, обвітреною, дикою — і все ж своєю.

Її взяли на руки, і вона вперше за багато місяців заснула без страху. Коли човен відпливав, кішка дивилася на острів, що зробив її сильною.

Вона більше не була просто домашньою кішкою. Вона була тією, що вижила.